27 січня — це день, коли весь світ зупиняється, щоб згадати одну з найстрашніших трагедій в історії людства — Голокост. Саме цього дня 1945 року солдати 1-го Українського фронту з лав Радянської Армії визволили в’язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау (Освенцим).
Це день скорботи, пам’яті та переосмислення. Голокост, який забрав життя мільйонів євреїв та мільйонів представників інших меншин, залишив у серцях народів невиліковну рану. Цей день важливий не лише як можливість вшанувати пам’ять загиблих, але й як нагадування про те, що байдужість, ненависть і упередження можуть призвести до катастрофічних наслідків.
У час німецької окупації в роки Другої світової війни територія України стала одним із осередків численних переслідувань за расовою, етнічною, національною належністю та масових страт єврейського населення.
Офіційно визнано, що майже 6 мільйонів євреїв були вбиті під час Голокосту. Україна втратила 1,5 мільйона євреїв, які були знищені на її території, в ямах та ярах на околицях міст і сіл. Одними з найбільших і найвідоміших були розстріли в Бабиному Яру в Києві, але знищення євреїв України було систематичними та повсюдними. За підрахунками дослідників, в Україні до 2000 «менших бабиних ярів» ‒ місць, де нацисти вбивали євреїв.
Переосмислення Голокосту дозволяє зрозуміти, наскільки небезпечними можуть бути упередження, фанатизм і систематична дегуманізація. Вивчаючи ці події, ми можемо розпізнавати сигнали подібних процесів у сучасності. Переосмислення допомагає нам виховувати нові покоління в дусі толерантності, емпатії та відповідальності за свої дії.
Сучасний світ знову стоїть перед викликом. Російська агресія проти України демонструє небезпечні паралелі з минулим. Заперечення існування української нації, мови та культури, систематичне винищення цивільного населення, переслідування, вивезення населення та викрадення дітей — усе це є проявами тієї самої ненависті та упередженості, які вже призводили до трагедій у минулому.
Саме тому міжнародна спільнота повинна об’єднати зусилля, щоб запобігти повторенню пройденого. Ми маємо діяти — не лише словами, але й конкретними вчинками — щоб захистити права кожної людини. Тільки так ми зможемо запобігти новим трагедіям.
Пам’ять про Голокост — це пам’ять про ціну ненависті та фанатизму. Це урок, який ми зобов’язані засвоїти, щоб побудувати світ, у якому більше ніколи не буде місця для ненависті, геноциду і війні.
