23 травня — день, коли Україна вшановує своїх Героїв. Не лише минулого, а й теперішнього. Це день тих, чия відвага стала фундаментом нашої свободи, чий дух не зламали ні імперії, ні війни, ні часи окупації. Не зламали жодні жахіття, які ніс на нашу землю ворог століттями. Це день, коли ми згадуємо не просто імена — ми вклоняємось незгасному вогню боротьби, що передається крізь покоління.
Це свято бере свій початок у 1941 році, коли Організація українських націоналістів започаткувала День Героїв на честь усіх борців за волю України. Дата 23 травня обрана невипадково — саме цього дня у 1938 році загинув полковник армії УНР Євген Коновалець, один із головних архітекторів ідеї української державності. Його смерть стала символом того, що боротьба за незалежність — це місія, яка ніколи не припиняється, навіть тоді, коли здається, що все втрачено.
Героями є не лише ті, хто тримав шаблю чи автомат. Героями є й ті, хто вишивав молитву у рушник, хто зберігав мову в заборонених книгах, хто піднімав прапор на згарищі, хто вірив у свободу тоді, коли всі інші мовчали. Сьогодні ця естафета передана новим поколінням — тим, хто щодня відбиває ворожі атаки, рятує життя, тримає лінію оборони, волонтерить, відбудовує міста й тримає оборону неба над головами українців.
В серці сучасного українського героя — та сама незламна сила, що й у козака, що боронив Січ, чи в повстанця, що не скорився ворогу у темному лісі.
Сьогодні ми згадуємо кожного з них. Боротьба триває. І з неї знову й знову народжуються Герої. Бо Україна — це земля нескорених.
