Щороку 9 березня Україна, а разом з нами і світ, відзначає важливу дату – річницю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.
Шевченко – не лише поет, а й пророк, який передбачив боротьбу українського народу за свою державність. Його життя – це історія людини, яка вийшла з кріпацтва, але залишилася під гнітом імперської системи. Народжений у 1814 році в селі Моринці, він зазнав утисків, яких зазнавав увесь його народ. Викуплений із кріпацтва завдяки небайдужим митцям, він отримав можливість навчатися, але й далі був переслідуваний за свої переконання. Арешт у 1847 році та заслання не зламали його духу – він продовжував писати, навіть коли йому було заборонено це робити.
Творчість Шевченка – це маніфест національної свідомості. Його “Кобзар” став своєрідною Біблією українства, книгою, яка пробуджувала національний дух у темні часи. Його «Борітеся – поборете!» стали дороговказом для багатьох поколінь українців, які прагнули незалежності та свободи. Він закликав не миритися з неволею, не коритися гнобителям, а боротися за правду й справедливість.
Сьогодні, коли Україна знову виборює свою свободу, Шевченкові рядки загоряються особливим значенням. Його заклики до єдності, до протистояння несправедливості відлунюють у серцях тих, хто на передовій захищає нашу землю, і тих, хто щодня працює – тут та по всьому світу – задля майбутнього країни. Його образ не просто присутній у культурному просторі – він живе у символіці, у народній пам’яті, в щоденній боротьбі за правду.
У час, коли українці продовжують протистояти агресору, ми бачимо, як актуальними залишаються слова великого Кобзаря. Він попереджав про небезпеку рабської покори, закликав цінувати власну гідність і наголошував на важливості національної єдності. Україна, що сьогодні протистоїть загрозам, які нам продовжує нести Росія, є втіленням ідей Шевченка – ідей боротьби, волі та незламності.
День народження Тараса Шевченка – це не лише вшанування його пам’яті, а й нагадування кожному українцеві про те, що боротьба за правду і свободу триває крізь роки та століття. І ми, як нащадки великого поета, маємо продовжувати його справу кожним словом та кожним рішенням. Бо саме так – “оживе добра слава, слава України!”.
