22 червня – день, який назавжди вписаний чорними літерами в історію України. Щороку українці відзначають День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Саме в цей день у 1941 році почалась нова фаза Другої світової війни – нацисти почали бомбардування Києва о 4-й годині ранку.
Україна стала однією з головних арен жорстоких боїв. Численні міста і села були зруйновані, а мирні жителі зазнали невимовних страждань.
20% – саме такий жахливий відсоток населення України загинув у цій безжальній війні. Це мільйони людей, чиї життя обірвалися, а мрії так і не здійснилися.
День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни – це день, коли ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто віддав своє життя за наше майбутнє. Це день, коли ми згадуємо про жахливі події Другої світової війни, що торкнулися кожну українську родину.
Ми маємо нагоду згадати кожного та кожну, хто віддав своє життя за нашу свободу і незалежність. Ми згадуємо тих, хто бився на фронті, про партизанів, які чинили опір окупантам, та мирних жителів, які загинули від бомбардувань і розстрілів.
Їх подвиг буде вічно жити в наших серцях.
Крім того, День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни – це чергове нагадування про те, що мир, за який світ так довго боровся, знову порушують. Наш ворог не вчиться на уроках історії, практично повторюючи події минулого. Проте інша війна, інші часи та інша окупація не змінила контекст — Україну й досі намагаються зламати. Але пам’ять про мужність та силу наших предків не дасть нам зламати, об’єднавши всіх нас у єдину силу, яка вчергове дозволить вибити ворога з українських земель.
Пам’ятаємо! Вічна пам’ять загиблим!
