Цього дня – 22 січня – Україна відзначає одну з найважливіших дат у своїй історії – День Соборності України. День, що покликаний стати символом єднання, незалежності та непохитності волі українського народу. Він уособлює собою прагнення, надзвичайну працю та жертви багатьох поколінь для того, щоб вільно жити у міцній неподільній державі.
Для кожного українця День Соборності – символ національної єдності, відданості спільній меті та незламності духу поколінь. Адже щороку саме у цей день ми згадуємо основотворчі події ХХ століття, які заклали підвалини нашої державності, та усвідомлюємо важливість єдності як основи нашого існування – це проголошення незалежності Української Народної Республіки (1918) й Акт Злуки українських земель, об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу (1919). Ці події дали нам неоціненний урок: лише об’єднавшись, ми можемо здобути справжню свободу й гідність.
Соборність – це невіддільна компонента нашої суверенності, це стовп, на якому тримається державність. Вона є основою, яка зміцнює нас у важкі часи, робить стійкими перед викликами. Це той невидимий, але міцний ланцюг, який об’єднує всіх українців – від сходу до заходу, від півночі до півдня.
День Соборності нагадує нам, що справжня сила українського народу проявляється у згуртованості, у спільних зусиллях заради великої мети. Коли ми об’єднуємося, нас неможливо подолати. Саме тому ворог боїться нашої єдності, адже вона – це не про географію, а про духовну й моральну силу боротись за своє до переможного удару. Окупанти прагнуть зруйнувати нашу соборність, бо не розуміють її глибокої суті. Росіянам це не близьке, тому вони й намагаються компенсувати це географією.
І сьогодні, як і сто років тому, живі ланцюги єдності простягаються через усю українську землю. Вони з’єднують міста й села, людей різних професій і поколінь, нагадуючи, що ми – єдиний народ, і наші кордони проходять не лише по карті, а й у наших серцях. Ці ланцюги продовжують своє невидиме плетіння, охоплюючи кожного, хто вірить та діє задля спільного майбутнього!
