21 лютого Україна разом з усім цивілізованим світом відзначає Міжнародний день рідної мови, що покликаний нагадати нам про цінність мовного різноманіття та необхідність збереження культурної спадщини.
Цей день було проголошено ЮНЕСКО у 1999 році на згадку про трагічні події в Бангладеші, коли у 1952 році студенти загинули, відстоюючи право навчатися рідною бенгальською мовою. Відтоді цей день став символом боротьби за право кожного народу говорити, читати, слухати та вчитися рідною мовою.
Для кожного рідна мова — це не просто засіб спілкування. Це культурний код, що передає мудрість поколінь, звичаї, традиції та світогляд. Через рідну мову ми пізнаємо себе та навколишній світ, формуємо власну ідентичність та самоусвідомлення. Втрата мови веде до втрати культурної самобутності, адже саме у словах закарбовані унікальні способи мислення та сприйняття дійсності.
Для України Міжнародний день рідної мови має особливе значення. Українська мова століттями зазнавала утисків і заборон, але, попри все, збереглася як символ нескореності нації. І сьогодні Україна продовжує виборювати право говорити, читати, слухати та вчитися українською. В умовах збройної агресії проти України, захист рідної мови став не лише культурним, а й політичним актом опору.
Адже мова — це не лише слова, а й вираз національної гідності, ідентичності та незалежності.
Збереження рідної мови — це відповідальність кожної свідомої людини. Втім, важливо не лише оберігати мову від забуття, але й дбати про її розвиток. Осучаснення мови шляхом створення нових термінів, активного впровадження її у цифровий простір, літературу, музику, кінематограф забезпечує відповідність вимогам часу та задовольняє потреби сучасного суспільства. Мова має бути живою та динамічною, зберігаючи при цьому свою унікальність і самобутність.
У мові закодована історія нації, її боротьба та перемоги, мрії та надії. Це те, що об’єднує людей, незалежно від світоглядів та відстані, робить їх частиною однієї культурної спільноти. Українська мова є репрезентацією українців по всьому світу, символом нашої сили та незламності.
Сьогодні, коли українську мову намагаються заглушити, вона повинна лунати ще гучніше. Вона має звучати в піснях, книгах, фільмах, наукових дослідженнях та в повсякденному спілкуванні. Українська мова повинна бути почутою на світових майданчиках, на мирних акціях, у міжнародних організаціях і конференціях. Вона має стати голосом правди та свободи, об’єднуючи українців по всьому світу та представляючи нашу культуру на глобальному рівні.
Це наш обов’язок перед минулими та майбутніми поколіннями. Бо доки живе мова — доти живе нація.
