Щороку 29 квітня наша країна відзначає Всеукраїнський день футболу. Саме в цей день 31 рік тому національна збірна зіграла свій перший матч в історії як незалежна держава під жовто-блакитним прапором. З тих пір наша країна мала дуже багато звитяг та приємних історій в футболі. Особливо варто згадати неймовірні проведення домашнього Євро у 2012 році та фіналу Ліги Чемпіонів у Києві 2018 року; вихід до чвертьфіналу на Чемпіонаті Світу 2006 року та Чемпіонаті Європи 2021 року; «золоту» команду київського Динамо Валерія Васильовича Лобановського, яка трощила всіх суперників в період 1997-99 років, перемогу донецького Шахтаря у Кубку УЄФА 2009 року, Золотий м’яч найкращому футболісту Світу Андрію Шевченко 2004 року.
От і наш коледж вирішив не відступати від славетних традицій і напередодні провів власну першість з міні-футболу, приуроченого до Всеукраїнського дня футболу.
Незважаючи на мерзенні ракетні обстріли Умані та інших міст, які сколихнули ранком всю країну, ми все ж таки змогли провести цей турнір.
Війна наклала свій відбиток на кількість учасників змагань. На жаль, багато студентів коледжу та університету продовжують перебувати поза межами Києва. Саме тому, на першість подали заявку 4 команди: Фск-11/12, ФСк-21, Ск-31 та група університету І-21/22. Регламент турніру передбачав 6 зустрічей для однієї команди, по 2 матчі з кожним суперником.
Вже перші 2 тури окреслили двох основних претендентів на чемпіонство, це групи ФСк-11/12 та ФСк-21. Здобувши відповідно по 2 перемоги в перших матчах, вони зійшлися перший раз у 2-му турі. До середини 2-го тайму була дуже в’язка боротьба, ніхто не хотів поступатися в кожному епізоді. Але вагомий досвід виконавців 3-го курсу, де особливо слід виділити комбінаційну гру у виконанні Аболіна Івана, Криченка Дмитра та Гуменюка Артема, дався взнаки наприкінці зустрічі. Перемога 2:0 окреслила головного фаворита. Натхненні цим результатом у подальшому ці обдаровані юнаки вже не дали нікому жодних шансів. І, здобувши 6 перемог із 6-ти можливих, впевнено піднялися на вершину футбольної слави.
Стосовно групи ФСк-21, то їх слід похвалити за найкраще збалансований склад команди. Колектив виглядав монолітом, а кожен юнак у ньому був однією важливою ланкою, без якої неможлива злагоджена робота всього механізму. На жаль, поразка у 3-му турі трохи надломила моральний дух хлопців і посіяла невпевненість. У 2-му колі колектив набрав лише 2 очки, зігравши двічі у нічию і поступившись в останньому матчі переможцю змагань. Як підсумок з 8-ма очками команда посіла 2 місце. До речі, цей колектив також був на грі зі своєю дівчачою групою підтримки. Свій вільний час дівчата вирішили витратити з користю, тож натхненно підтримували улюблену команду та надихали гравців на активну боротьбу.
Звичайно, дуже було приємно побачити на змаганнях групу Ск-31. Ці першокурсники ще жодної пари не провели в аудиторіях коледжу. Тим-не-менше, маючи загалом у складі групи всього 8 юнаків, свою команду вони все-таки зібрали. І нехай їх було всього четверо, проте в процесі кожен викладався на всі 100%. Враховуючи, що всі інші команди за віком є старшими, то доробок в 7 очок і підсумкове 3 місце – це чудовий результат для такого амбітного колективу.
Безперечно, слід особливо відзначити команду студентів університету груп І-21/22. Адже в її склад входили не «фізкультурники-спортсмени», а майбутні інженери програмного забезпечення. Велика заслуга у зборах належить старості групи Данилишину Тимуру, який взяв на себе відповідальність зібрати колектив для участі в змаганнях. Незважаючи на те, що перше коло виявилося достатньо складним у плані зіграності (до речі, також слід зауважити, що багато хто з них перший раз зустрівся один з одним в житті) та набору очок, в подальшому ця команда почала додавати і навіть одного разу зіграла в нічию. Керівником змагань було вирішено також нагородити команду почесною грамоту за 3 місце.
Підбиваючи підсумки, хотів би зазначити, що змагання пройшли в чудовій та приємній атмосфері, а студенти та вболівальники отримали задоволення. І найкращим свідченням цього є слова учасників турніру: «А коли у нас вже будуть наступні такі змагання?»
І коли чуєш таке запитання, то відповідь залишається лише одна: «Будуть! Обов’язково будуть».
Головне – ми завжди маємо пам’ятати, що за проведення таких змагань, за наш спокій, за віру у наше вільне майбутнє слід завдячувати полеглим воїнам України і тим, хто зараз нас захищає. Слава Україні! Перемога обов’язково буде за нами!