10 березня Україна відзначає День Державного Гімну України – одного з найголовніших символів нашої державності, який уособлює волелюбний дух нації, її історичний шлях і прагнення до свободи.
Державний Гімн України – це більше, ніж просто музичний твір. Це символ боротьби, надії та незламного духу українського народу. Його слова, що починаються з «Ще не вмерла України і слава, і воля», стали не лише офіційним атрибутом державності, а й грунтовним відображенням самої сутності української національної ідентичності – крізь роки, до сьогодні.
Історія Гімну бере початок у середині XIX століття. Поет Павло Чубинський у 1862 році написав вірш «Ще не вмерла України», який швидко набув популярності серед українських патріотів. Мелодія, що супроводжує ці слова, була створена композитором Михайлом Вербицьким. Пісня стала своєрідним маніфестом боротьби за свободу та самовизначення українського народу, який століттями перебував під владою імперій.
Протягом десятиліть він зазнавав переслідувань і заборон. У радянські часи його виконання могло призвести до репресій, адже він символізував прагнення українців до свободи та незалежності, чого так боялася російська система. Однак навіть у ті темні роки мелодія і слова жили у серцях людей, передавалися від покоління до покоління.
Сьогодні Державний Гімн не лише звучить під час офіційних заходів чи наших досягнень на світовій арені. Він звучить на фронті, де наші воїни, борючись проти російських окупантів, співають його перед боєм, зміцнюючи свій дух. Його співають цивільні, коли виходять на площі своїх міст, щоб заявити про незламність і протест проти окупації. Він єднає діаспору по всьому світу, яка продовжує підтримувати свою країну, організовувати мітинги та збирати гуманітарну допомогу для захисників та захисниць України.
Він щоразу нагадує нам – Україна століттями боролася за своє і продовжує це робити сьогодні.
Він – голос народу, що пам’ятає свою історію і не дозволить її зламати.
Гімн звучить у різних моментах нашого життя. Проте зараз це наш крик душі. Крик душі народу, який крізь століття виборює право просто бути собою та вільно жити на своїй землі. Це символ того, що Україна була, є і буде, допоки її діти пам’ятають слова:
«Душу й тіло ми положим за нашу свободу…».
