20 лютого – дата, яка закарбувалася в історії України як день великої втрати і водночас день величної самопожертви. День Героїв Небесної Сотні став символом боротьби за свободу, яку українці вели під час Революції Гідності 2013–2014 років. Ті події назавжди змінили країну, пробудили національну свідомість і показали світові, що українці готові боротися за свої права навіть ціною власного життя.
Революція Гідності розпочалася як мирний протест проти згортання європейського курсу України, але згодом переросла у відчайдушне протистояння народу проти ігнорування його волю. Люди, які вийшли на Майдан, прагнули не лише підписання Угоди про асоціацію з ЄС, а й справедливості, чесності, можливості самим визначати майбутнє своєї країни.
Ті, хто віддав життя на Майдані, стали Героями Небесної Сотні. Вони були різними – студентами, вчителями, лікарями, підприємцями, митцями. Але їх об’єднувала одна риса – бажання, щоб голос українців був почутим. 18–20 лютого 2014 року стали днями жорстоких розправ, коли силовики відкрили вогонь по протестувальниках. Саме 20 лютого було вбито найбільше людей – понад 50. Вони не тримали зброї, але їхні серця були наповнені непохитною вірою в те, що боротьба не буде марною.
Сьогодні, через роки після Майдану, ми продовжуємо пам’ятати ті події. Ми продовжуємо ту саму боротьбу, яку почали Герої Небесної Сотні. Вони голосно промовили “ні” тим, хто перманентно здавав національні інтереси країни, і сьогодні тисячі українців говорять “ні” Росії та її імперським намірам.
Кожен, хто бореться за Україну сьогодні, продовжує справу тих, хто загинув за нашу свободу.
“Герої не вмирають” – ці слова не просто про минуле. Вони про наше сьогодення і майбутнє, яке ми зобов’язані вибороти, щоб жертва Небесної Сотні не була даремною.
