Битва розуму: у МНТУ відбудеться гра «Брейн-ринг»

Накопиченні знання ніколи не бувають зайвими, саме вони визначають справжню глибину людського розуму. Та у сучасному інформаційному суспільстві знання, щоб вважатися корисними, конче мають бути реалізовані на практиці. А що може бути кращим, за інтелектуальну гру, котра перевіряє не лише набуті знання, але й уміння користуватись власним розумом для вирішення цікавих нестандартних завдань?
Тому МНТУ запрошує всіх охочих стати свідками інтелектуальної битви у рамках гри «Брейн-ринг»!  20 листопада о 9:45 першокурсники Коледжу МНТУ (групи КЛ-71, КЛ-72, КЛ-73) зійдуться у битві розуму і кмітливості. Бажаєте стати свідком захопливого...

Міжнародна науково-практична конференція «ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ, ЗДОБУТКИ, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ»

Маємо честь запросити Вас до участі у Міжнародній науково-практичній конференції «ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ, ЗДОБУТКИ, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ», яка відбудеться 15-16 грудня 2017 р. у ПВНЗ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая". Конференція присвячена пам'яті Бугая Юрія Миколайовича (1947-2003), академіка Академії гірничих наук України, члена-кореспондента...

З Днем студента! – Найщиріші вітання від МНТУ

Студентське життя сповнене нових відкриттів, напружених моментів і, звичайно ж, щоденних веселощів. Мабуть, уміння знайти баланс між усіма цими аспектами і є справжньою метою кожного студента.
Статус студента стирає кордони між країнами і знімає мовний бар’єр, на студентів завжди покладаються великі надії, адже саме в них країна бачить своє майбутнє. Бути студентом - важко і весело водночас.
Сьогодні ваш день, шановні студенти. Саме той день, коли у студентського буття залишається лише одна сторона – світла, безтурботна, сповнена тільки радісних моментів. Колектив МНТУ від усього...

На шляху до європейського освітнього простору: представники МНТУ відвідали заходи Міжнародного інформаційного тижня програми Еразмус+ в Україні

Наш університет вже не перший рік веде активну роботу за рядом європейських програм, намагаючись долучитись до важливих для майбутнього України процесів створення відкритого освітнього простору. Серед іншого, МНТУ є учасником програми Європейського Союзу Еразмус+.
Тому представники університету не могли не відвідати Міжнародний інформаційний тиждень програми Еразмус+ в Україні, що проходив у Києві з 6 по 10 листопада цього року. Метою заходів, проведених у рамках Інформаційного тижня...

МНТУ запрошує: новий спецкурс для реабілітологів

Живете своєю професією?
Цікавитесь найактуальнішими тенденціями у медицині і реабілітології?
Бажаєте здобути нові навички і закріпити їх на практиці?
Тоді семінар «Концепція остеопатії в професії реабілітолога» - саме для вас!
МНТУ запрошує на спецкурс для фахівців, який проводитиметься прямо у стінах університету! На вас чекають:
• Лекції і практичні заняття;
• Теорія остеопатії і методики діагностики;
• Філософія лікування і передові техніки масажу...

Міжнародні зв'язки

Міжнародне співробітництво

У своїй міжнародній діяльності Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая діє в полі національного законодавства України в галузі освіти, керуючись відповідними міжнародними і регіональними документами, виробленими в рамках реалізації завдань Болонського процесу.

Стратегічний курс університету на інтеграцію до загальноєвропейського простору вищої освіти обумовив пріоритетні напрямки міжнародної діяльності МНТУ:

  • розробка, участь та організаційне забезпечення проектів транс’європейського співробітництва, націлених на розвиток, вдосконалення та впровадження нових напрямків академічної діяльності, що відповідають потребам суспільства в процесі глобалізації, розробку механізмів підвищення якості та оцінки якості освіти, і т.п.;

  • організаційне забезпечення міжнародного наукового співробітництва, сприяння участі фахівців МНТУ в міжнародних дослідницьких проектах, наукових конференціях, організація підвищення кваліфікації викладацького складу університету завдяки участі у дослідницьких стажуваннях і т.п.;

  • сприяння професійній мобільності професорсько-викладацького складу та студентів шляхом укладання двосторонніх та багатосторонніх угод з іноземними вузами, активної співпраці з відповідними відділами посольств, фундаціями та міжнародними інституціями, діяльність яких спрямована на розвиток академічної мобільності в дусі завдань Лісабонської стратегії;

  • просвітницька та культурно-освітня діяльність, націлена на пропаганду ідей євроінтеграції ,поширення інформації щодо діяльності європейських інституцій;

  • сприяння та організаційне забезпечення членства МНТУ в міжнародних асоціаціях, спілках, мережах і т.п.;

  • обмін інформацією, листування з іноземними партнерами, організація та проведення презентацій міжнародних фундацій, участь в міжнародних освітянських виставках і т.п..

Від моменту свого заснування МНТУ став активним учасником та бенефіціаром великих проектів в рамках програми транс європейського співробітництва в галузі вищої освіти – TEMPUS TACIS:

1. Перший дворічний проект TEMPUS «Навчання бухгалтерському обліку та аудиту в Україні»( 1994-1995 р.) університет отримав майже на першому році існування. Разом з партнерами Донецьким держуніверситетом, Університетом Париж – ХІІ, французькою фірмою «Мазар Формасьон», яка виступила координатором проекту, Інститутом бухгалтерського обліку Шотландії , Барселонським університетом МНТУ організував навчання та підвищення кваліфікації для бухгалтерів-аудиторів з усіх регіонів України.  Виконання проекту було настільки успішним, Міністерство закордонних прав Франції вирішило подовжити його ще на два роки. Новий проект отримав назву «Навчання бухгалтерському обліку та аудиту. Зміцнення французької присутності в Україні»(1995- 1997р.).

2.На базі МНТУ в консорціумі з НУТУ «КПІ», Рейнсько-Вестфальською вищою технічною школою (Аахен, Німеччина), Технічним університетом Ільменау (Німеччина), Технічним університетом Дельту (Нідерланди) було здійснено реалізацію головної частини проекту в галузі університетського менеджменту (1994-1995 р.).

3.Значною подією в становленні університету стало виконання предпроекту «Створення спеціальності «Єврознавство» в МНТУ» (1995-1997 р.) спільно з Університетським Центром Робера Шумана (Люксембург), Рейнсько-Вестфальською вищою технічною школою (Німеччина), координатором проекту, і Технічним Університетом Відня (Австрія) та головного проекту «Створення факультету Єврознавства в МНТУ» (1997-2000 р.), де партнером університету виступив крім вищеназваних ще й Університет Північного Лондону. За висновками моніторингу Європейської комісії виконання цього проекту було одним з найуспішніших в Україні. Завдяки реалізації проекту Міжнародний науково-технічний університет ім. акад. Ю. Бугая здійснив три випуски магістрів за спеціальністю «Єврознавство», підвищив кваліфікацію професорсько-викладацький склад, студенти МНТУ пройшли стажування в вузах-партнерах. Протягом 3-х років викладачі провідних європейських вузів читали курси лекцій з актуальних проблем єврознавства. Крім того в МНТУ було створено спеціалізовану бібліотеку з єврознавства ( більш ніж 700 томів європейськими мовами ).

Іншим пріоритетним напрямком міжнародної діяльності МНТУ є міжнародне наукове співробітництво. Науковці університету здійснили багато наукових розробок, що мають державне та міжнародне значення. Їх важливість була оцінена і підтримана європейськими інституціями в рамках міжєвропейських дослідницьких проектів TACIS ACE :

1. "Аналіз управління виробництвом у нових незалежних державах колишнього Радянського Союзу" ( 1995 – 1997 р. ). Партнери проекту : Кільський університет ( Великобританія), Тбіліський державний університет, Франкфуртський інститут менеджменту.

2. "Економічні наслідки відбору кадрів в країнах з перехідною економікою" ( 1996 – 1997 ) . Партнери проекту : Університетський Коледж Свансиї, координатор проекту, фірма Kjaer and Kjerulf ( Данія ), Тбіліський державний університет.

3. "Прискорення та розвиток вмінь в галузі продажу та маркетингу в нових незалежних державах" ( 1997 – 1998 ). Проект виконувався майже тим самим складом консорціуму, до якого приєднався Дослідницький Центр ICOOR (Ірландія).

В рамках Програми Розвитку ООН «Усталений людський розвиток» на замовлення уряду України був реалізований дослідницький проект «Підтримка розвитку малих та середніх підприємств» (1998 – 1999).

Проекти з організації тренінгів та семінарів для керівників вищого рівня:

1. "Глобалізація, структурні реформи та конкурентноспроможні стратегії: міжнародний досвід" (1997-1998) при сприянні Міжнародної організації Праці разом з Українським Союзом промислових підприємств для керівників вищого рівня державного керівництва та неурядових організацій, лідерів профспілок, вищих керівників підприємств.

2. Цикл тренінгів-семінарів «Антикризовий менеджмент» (1998-1999) при сприянні Представництва ООН в Україні для керівників малого та середнього бізнесу в містах України : Києві, Ялті, Чернігові, Миколаєві.

3. «Менеджмент організаційних змін в апараті управління державними структурами» (1999) при сприянні Світового банку для вищого керівництва Міністерства фінансів та Міністерства економіки України.

4. «Керівництво процесом організаційних перетворень при проведенні адміністративних реформ в апараті управління державними структурами» (2000) при сприянні Світового банку для вищого керівництва Міністерства фінансів та Міністерства економіки України.

5. Цикл національних семінарів «Соціально-відповідальний підхід щодо реконструкції великих підприємств» (2001-2002) при сприянні Міжнародної Організації Праці для керівників вищого рівня державного керівництва та неурядових організацій, лідерів профспілок, вищих керівників підприємств.

В рамках реалізації загальної стратегії університету на розвиток і впровадження в навчальний процес інноваційних інформаційних та комунікаційних технологій в МНТУ діє кафедра ЮНЕСКО «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті», що є першою в Україні кафедрою ЮНЕСКО, яка створена (лютий 1995 р.) в недержавному вищому навчальному закладі. Офіційна діяльність Кафедри як структурного підрозділу МНТУ розгортається в межах Програми між університетського співробітництва і академічної мобільності UNITWIN/ кафедри ЮНЕСКО і націлена на участь у здійснені Міжурядової програми ЮНЕСКО «Інформація для всіх» (розділ «Освіта для всіх»).

Міжнародний науково-технічний університет ім.. академіка Ю. Бугая уклав цілий ряд Угод про співробітництво з західними університетами:

  • Технологічним Освітнім інститутом (Афіни, Греція).
  • Університетом Париж – ХІІ (Франція).
  • Університетом Співдружності Вірджинії (США).
  • Рейнсько-Вестфальською Вищою Технічною Школою.
  • Університетом Прикладних Наук Оулу (Оулу, Фінляндія).

Членство в міжнародних організаціях

Міжнародний науково-технічний університет ім.. академіка Ю. Бугая є членом міжнародної організації «Інкорвуз», Ради Миру України. С 2008 року МНТУ є Дійсним членом Міжнародної асоціації університетів.

МНТУ активно співробітничає з відповідними відділами посольств західних країн та організаціями, що мають на меті розвиток академічної мобільності та наукового співробітництва : Службою академічних обмінів Німеччини (ДААД), British Council, Французьким культурним центром та Центром наукового та університетського співробітництва Франції, Програмою академічних обмінів ім. Фулбрайта в Україні і т.п.

 

Міжнародна асоціація університетів

У 2008 році Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая став членом Міжнародної асоціації університетів (International Association of Universities).

Міжнародну асоціацію університетів (МАУ) було засновано в 1950 році під егідою UNESCO. Постійний Секретаріат Асоціації, в тому числі інформаційний центр UNESCO/IAU Вищої освіти, розташований в офісах UNESCO в Парижі, Франція.

МАУ - членська організація, яка об'єднує університети та інші установи вищої освіти близько 130 країн світу та забеспечує співпрацю між ними в ключових питаннях у сфері вищої освіти.

Головна мета МАУ - колективна співпраця усіх установ вищої освіти в майбутньому.

Асоціація зосереджує свої дії на таких приорітетних питаннях:

  • Вільний доступ до вищої освіти;
  • Підтримка розвитку;
  • Інтернаціоналізація вищої освіти;
  • Вища освіта та оствіта для кожного;
  • Проведення діалогів.

МАУ забеспечує просування реформи вищої освіти у відповідних установах різних країн світу.

 

Болонський процес. Точки зору, коментарі

Що таке Болонський процес

Болонський процес або Болонська реформа (Bologna process) - це міжурядова європейська реформа, що має на меті створення Європейського простору вищої освіти (EHEA) до 2010 року. Фундаментальними засадами цього простору є, взаємовизнання освітніх ступенів і кваліфікацій, прозорість (зрозумілість дипломів і ступенів через створення спільної триступеневої структури освіти) і європейська співпраця у сфері гарантії якості освіти.

Відтак, реформа є сукупністю інструментів гармонізації національних освітніх систем в Європі. Ця реформа має на меті полегшення мобільності студентів, викладачів, знань і технологій в європейських країнах через взаємовизнання університетських дипломів та періодів навчання поміж учасниками Болонського процесу. Реформа має на меті загальноєвропейську гармонізацію принципів та результатів освітніх послуг, а також підвищення ефективності працевлаштування дипломованих спеціалістів у всіх країнах ЄС.

Крім того, як це було зазначено в Стратегії Європейського простору вищої освіти в глобальному аспекті, Європейський простір вищої освіти має бути відкритим до світу, тобто уможливлювати мобільність студентів, дослідників і викладачів, а також сприяти справедливому доступу до якісної вищої освіти. Так, реформа покликана продемонструвати ефективність моделі не тільки для країн-членів Європейського Союзу, а й для нинішніх та потенційних кандидатів на вступ до ЄС (країн західнобалканського регіону та Туреччини), а також для країн-сусідів Союзу (країни Південного Середземномор’я та пострадянського блоку). Країни-партнери ЄС мають можливість долучитися до цього процесу, яка дає можливості поступової інтеграції для країн-сусідів. Європейський простір вищої освіти має стати відкритим простором, який уможливлює мобільність студентів, дослідників і викладачів, а також сприяє справедливому доступу до якісної вищої освіти.

Болонський процес
• Що таке Болонський процес: www.eu-edu.org/ua/bolonsky1.html
• Історія Болонського процесу: www.eu-edu.org/ua/bolosnky2.html
• Основні інструменти: www.eu-edu.org/ua/bolosnky3.html
• Головні документи: www.eu-edu.org/ua/bolosnky5.html
• Глосарій: www.eu-edu.org/ua/bolonsky6.html
• PhD програми і докторські школи в Європі: www.eu-edu.org/ua/bolonsky7.html

Аналітика: Болонський процес - ідея «п'ятої свободи» в сучасному суспільстві знань

Болонський процес, або Болонська реформа, започаткована у 1999 році, триває вже майже десятиліття. Сорок шість держав на двох континентах, від Португалії до Азербайджану, від Норвегії до Туреччини, стали її учасниками. Україна приєдналася до реформи у 2005 році, а Росія поповнила кількість країн-учасниць у 2003.

Мета реформи, визначена у Болонській декларації, полягає у створенні єдиного „Європейського простору вищої освіти” (European Higher Education Area) і „Європейського простору досліджень” (Eurоpeаn Research Area). Створення цього єдиного простору освіти мислиться перш за все у ліберальний спосіб: а саме, як усунення перешкод для руху. За аналогією чотирьох свобод, фундаментальних для спільного ринку Європейського Союзу, а саме: свободи руху капіталу, робочої сили, товарів і послуг, Болонська реформа наполягає на необхідності „п’ятої свободи”, а саме „свободи руху знання”. Ця настанова передбачає усунення перешкод для мобільності студентів, викладачів і дослідників поміж країнами-учасницями. Зняття віртуальних, хоча і відчутних, кордонів між історично різними освітніми системами вимагає введення чіткої і зрозумілої для всіх учасників процесу системи дипломів, прозорість присудження наукових ступенів, еквівалентність кваліфікацій і т.і.

Згідно із ліберальною настановою реформи, усунення перешкод для руху створить кращі умови для розвитку всіх її учасників. Тому в центрі уваги болонських зрушень знаходяться формальні критерії, що уможливлюють мобільність: спільна європейська триступенева освіта (бакалавр – магістр - PhD), вихід на єдину систему кваліфікацій (що включає шкільну, і навіть дошкільну освіту), еквівалентність і взаємовизнання дипломів, європейська кредитно-модульна система (ECTS, European Credit Transfer and Accumulation System). Всі ці структурні нововведення є формальними критеріями, необхідними для стимулювання руху знання поміж кордонами. За задумом учасників реформи, введення спільного знаменника для вимірювання мусить призвести до гармонізації, а не до уніфікації освітніх систем і суттєво спростити процедури мобільності.

„Європейський вимір” реформи, на інституційному рівні, є визначальним. Так, „повноправним членом” Болонського процесу, окрім сорока шести держав, є Європейська Комісія, яка, до того ж, фінансує чимало пов’язаних із реформою ініціатив. Так, 2004 року під значним впливом настанови Болонського процесу, з’явилася навчальна програма Erasmus Mundus, що вже заснувала понад сто європейських міжнародних магістерських програм, відкритих для студентів з усього світу. Програма буде продовжена і на період 2009-2013, і буде поширена на рівень докторських програм. Іншим цікавим прикладом фінансової підтримки болонських принципів є програма TEMPUS, яка фінансує структурні заходи, що допомагають реформувати освітні системи в напрямку цілей Болонської реформи. До так званих „консультативних членів” реформи входять європейські організації : Рада Європи і ЮНЕСКО, а також п’ять впливових пан-європейських університетських Асоціацій: Європейська університетська Асоціація, Європейська Асоціація інституцій вищої освіти, Європейський студентський союз, Європейська асоціація забезпечення якості у вищій освіті, Міжнародна освітня пан’європейська структура.

Але водночас, на відміну від Європейського Союзу, який є економічним, соціальним і політичним проектом, освітній проект Болонського процесу є принципово більш відкритим до зовнішнього світу. У реформі беруть участь не лише країни-члени ЄС, але і європейські країни, що не входять до Євросоюзу (Швейцарія, Ісландія, Норвегія), „карликові” країни (Андорра, Ватикан), країни Азії (Туреччина, Вірменія, Азербайджан), Балканські країни, а також східноєвропейські країни пострадянського простору (Росія, Україна, Молдова). Більше того, приєднання до Болонського процесу не можна вважати лише „євро-інтеграційною” ініціативою, хоча так часто вважають, наводячи приклад демонстративної відмови від участі Бєларусі. Але приєднання Росії у 2003 році свідчить про те, що участь у реформі не може автоматично означати наявність „євро-інтеграційних сподівань” країни.
Відкритість до зовнішнього світу європейської реформи визначає і відносно простий алгоритм приєднання до неї. На відміну від Європейського Союзу, приєднання до творення єдиного Європейського простору вищої освіти не вимагає жорсткої відповідності економічним, соціальним чи політичним критеріям. Єдиною формальною умовою можливості приєднання до Болонського процесу, згідно з Берлінським комюніке, є підписання країною Європейської культурної конвенції Ради Європи 1954 року. Тому чотирьом країнам, котрі подали заявку на приєднання про Болонського процесу, але не підписали цю Конвенцію (Ізраїль, Киргизія, Північний Кіпр і Косово), було відмовлено у приєднанні до реформи. В усіх інших випадках, приєднання є досить простою процедурою і базується на добрій волі виконавчої влади окремої країни – зокрема, міністерства освіти. Власне, тому до реформи приєдналися країни із дуже різних національним освітнім потенціалом і дуже різними освітніми системами.

На міждержавному рівні Болонська реформа розвивається через проведення міжнародних конференцій, які збирають міністрів освіти з усіх країн-учасників реформи кожні два роки. За час впровадження реформи з 1999, проведено п’ять таких міжнародних міністерських конференцій: у Болоньї (Італія), Празі (Чехія), Берліні (Німеччина), Бергені (Норвегія) і Лондоні (Великобританія). Для підготовки таких конференцій було створено Секретаріат Болонського процесу, який кожні два роки переїжджає до країни проведення наступної конференції. Документ, який готується протягом такої конференції, має назву комюніке і є документом радше координаційного, аніж законодавчого, характеру. Спілкування між суб’єктами Болонської реформи будується на зразок „відкритого методу координації” ЄС (OMC, Open Method of Coordination, soft law) і отже, не передбачає санкцій і покарань у випадку невиконання певних вимог.
Отже, ліберальна настанова втілення „п’ятої свободи”, принципова відкритість до світу поза ЄС, відсутність системи санкцій - в такий спосіб Болонська реформа постає як ліберальна і гуманістична реформа вищої освіти, перевагами якої можуть скористатися майже всі країни європейського континенту. Відповідно, постає питання: яке наповнення несе відкриття віртуальних кордонів між різними освітніми системами? В чому полягає прагматична ідея створення такого простору? Де шукати додану вартість зусиль, спрямованих на створення Європейського простору вищої освіти?

Відповіді на ці питання є соціологічними і економічними. Болонська реформа є однією із відповідей на коло проблем, котрі загострилися в європейській освіті наприкінці ХХ століття. Так, з ХІХ століття класичною моделлю європейського університету була модель Вільгельма фон Гумбольдта, використана при заснуванні університету в Берліні у 1810 і поширена згодом на інші європейські заклади. Ця модель базувалася на двох основних свободах – свободі викладати і свободі навчатися, і була великою мірою орієнтованою на фундаментальні дослідження. Ідеальною метою цієї освітньої філософії був приріст знання, де знання виступало як найвища мета і тому розглядалося як самоціль. Проте, упродовж останньої третини ХХ століття ця класична модель зіткнулася із певними соціальними і економічними проблемами. По-перше, безпрецедентна масовизація вищої освіти у багатьох країнах Європи призвела до інфляції освітніх практик і до хронічного недофінансування вищої освіти. По-друге, було помічено, що високий рівень громадян із вищою освітою не має позитивного впливу на досить високий рівень безробіття у країнах-членах ЄС. Отже, знання, що мислилося як свобода, виявилося неефективним для вирішення „критичної маси” соціальних і економічних проблем.

Відповідно, постало питання економічної і суспільної ефективності вищої освіти. Знання не є лише самоціллю, але засобом уникнути соціальної напруги в суспільстві і підвищити економічне зростання. У 2000 році, за рік після початку Болонської реформи, у португальській столиці Лісабон, голови європейських держав і урядів домовилися про вельми амбітну мету: зробити з ЄС „найбільш конкурентоспроможну і динамічну економіку, засновану на знанні” до 2010 року. Зрозуміло, що суперниками ЄС у конкуренції на інноваційному ринку є Сполучені Штати Америки і Японія. Ця „десятирічка” (2000-2010), фінал якої співпадає із завершенням Болонського процесу, отримала назву Лісабонської стратегії, і є великою мірою суголосною змістовій орієнтації Болонської реформи.

Так, знання, згідно з Лісабонською стратегією, мислиться не лише як свобода, але і як рушій економіки. Ключовими поняттями цієї стратегії є створення „економіки знання”, утворення ефективних зв’язків між дослідженнями, інноваціями і бізнесом, вирішення проблем працевлаштування тощо. Згідно із цією новою філософією освіти, недостатньо лише проводити фундаментальні дослідження і отримувати Нобелевські премії, необхідно постійно думати про введення інноваційного продукту на ринок, про підвищення рентабельності дослідження, про зміцнення зв’язків університету і ринку, університету і суспільства із метою підвищення конкурентоспроможності Європи. Відтак, Лісабонська стратегія привнесла певну спрямованість на практичний, прагматичний результат досліджень, на її якість і на її вплив на економічну ситуацію.

В свідомості багатьох наглядачів Болонський процес небезпідставно пов’язаний із Лісабонською стратегією. Саме Лісабонська настанова вплинула на Празьке комюніке Болонського процесу (2001), в якому з’являється тема „ціложиттєвого навчання”, здатного дати відповідь на виклики технологічних інновацій. Також знаковою є Болонська орієнтація на студента (student-oriented education), адже студент є майбутнім гравцем на ринку, тоді як класичною орієнтацією освіти була орієнтація на викладача (lecture-oriented education), а відтак, на дослідження. Інструменти Болонської реформи – додаток до диплому або кредитно-модульна система ECTS, постають не лише як умови конвертованості національних систем освіти або руху знання, але і як необхідний фокус на практичному результаті навчання (output). Відповідний акцент на практичних навичках (transferable skills) випускників і скорочення часу на підготовку дисертації (до 3 років) – це також намагання полегшити та пришвидшити працевлаштування випускників.

Таким чином, зрозуміло, що Болонська реформа та Лісабонська стратегія містять в собі виразні елементи ринково-орієнтованої, прагматичної реакції на попередню, гумбольдтівську філософію знання, яка багатьом виробникам освітніх політик здається неефективною в сучасних умовах. Введення чіткого і загальновизнаного формального критерію вимірювання компетенцій (наприклад, ECTS) і відкрита інформація щодо наповнення освіти (додаток до диплому із переліком предметів) мусить підвищити прозорість університету для ринку, для працедавців і для бізнесу. Водночас, мобільність покликана підвищити адаптацію студентів до інших національних систем і суттєво збільшити можливості працевлаштування для людей із вищою освітою.

З огляду на виразний „підприємницький дух” і ліберальну риторику Болонського процесу, не дивно, що його часто супроводжує критика з боку європейської академічної спільноти, яка ще дуже часто дотримується попереднього способу мислення. Важливими моментами цієї критики є підкреслення того, що університет не може позбутися орієнтації на фундаментальне, „незацікавлене” знання і дослідження. Також, критики останніх тенденцій в європейській освіті підкреслюють, що діалог університету із ринком може бути важливим, але не повинен бути єдиним пріоритетом освіти або дослідження. До того ж, для захисників класичної „Ідеї Університету”, орієнтація на практичний результат і скорочення років навчання (зокрема, на рівні PhD) не дають достатньо часу для створення вагомого інтелектуального проекту. Насамкінець, для багатьох представників академічної спільноти, впровадження Болонських принципів ще не означає підвищення якості або захист від інфляції освіти.

Ця критика має право на існування. Статус знання як найвищої цілі людини відчутно втратив свою вагу упродовж останнього століття, хоча Болонська реформа є радше відповіддю на цей стан речей, а не їхньою причиною. Модель „суспільства знання”, яка поступово утверджується в Європі, з'явилася в епоху, коли знання стало масовим, а відтак, задіяним в економіку і таким, що має соціальні наслідки. Відповідно, коли знання стає масовим, воно не може зростати за елітарною моделлю „незацікавленого” знання заради самого знання. Зрозуміло, що це дратує прихильників елітарної моделі. Але, можливо, що наразі це єдиний спосіб реформувати освіту в такий спосіб, щоб збільшувати соціальну гармонію і економічне зростання Європейського континенту.
Тетяна Огаркова

ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ

Рівень акредитації: IV

Форма навчання: денна, заочна, за дистанційними технологіями

Кваліфікаційний рівень: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр

Військова кафедра:

Гуртожиток:

Післядипломна освіта:

Аспірантура, докторантура:

Курси підготовки до ЗНО:

ПАРТНЕРИ